Історія стилю

Історія стилю

Напрям «модерн» виник в архітектурі і матеріально-художній культурі в Бельгії й Австрії в 90-х роках ХІХ століття, як певний протест проти буржуазної еклектики, як спроба створити новий стиль епохи.

Німецький архітектор Карл Фрідріх Шинкель, який все життя творив у стилі класицизму, ще в 30-х роках XIX ст. записав у своєму щоденнику: «Кожна велика епоха спорудила собі пам’ятник створеним нею архітектурним стилем. А чи не спробувати і нам знайти свій власний стиль?». Пропагандистами нового стилю модерн в кінці XIX ст. виступили бельгійські архітектори Адріан ван де Велде і Віктор Орта, близькі творчим спрямуванням до художників-новаторів Ван-Гога, Сезанна і Родена.

В творчості Адріана ван де Велде і Віктора Орта в Бельгії, Отто Вагнера в Австрії та Антоніо Гауді в Іспанії знайшли відображення риси цього стилю, народженого не в природно-історичному процесі еволюції, а шляхом лабораторного новаторства.

Згодом модерн перетворився на моду, у нього було багато послідовників, але, доведений до потворного «крику», він поступово втратив те краще, що було закладено його засновниками.